作词 : Павло Пластуняк/Романа Туз
作曲 : Павло Пластуняк
небо все бачить
як плачеш
Та знаєш мила моя
через невдачі
тим паче
засяє зірка твоя
стане полум'ям твоє ім'я
і здригнеться ціла Земля
як засяє зірка твоя
зірка твоя зірка твоя
Не мовчи тепер, Немовчи про біль
Не мовчи про власні таємниці.
Не мовчи як будуть на рани сипать сіль
Не мовчи бо так годиться.
Не мовчи тепер, Немовчи про біль
Не мовчи про власні таємниці.
Не мовчи як будуть на рани сипать сіль
Не мовчи бо так годиться.
Roma
Сарказм був останнім притулком ідей,
Коли лізли тобі прямо у душу,
Ти проходила мовчки повз сотні дверей,
Заглядала на зорі в калюжу...
Розглядала очима знайомі вітрини,
Так ніби чужа в цьому місці,
Заганяючи в рамки тебе щохвилини
Не знали, душі твоїй тісно.
***
У, сни не наяву
ти хотіла правди, її в тебе заберуть
і де скажіть тут суть
Ламає крила, підливає ртуть
хтозна, де була твоя вина
коли, повірила в чужі слова
тепер для тебе загірка ціна
І в голові весь час луна:
"Ти знаєш, мила..."
Небо все бачить
Як плачеш
Та знаєш мила моя
Через невдачі
Тим паче
Засяє зірка твоя
стане полум'ям твоє ім'я
і здригнеться ціла Земля
як засяє зірка твоя
зірка твоя зірка твоя
Не мовчи тепер, Немовчи про біль
Не мовчи про власні таємниці.
Не мовчи як будуть на рани сипать сіль
Не мовчи бо так годиться.
Не мовчи тепер, Немовчи про біль
Не мовчи про власні таємниці.
Не мовчи як будуть на рани сипать сіль
Не мовчи бо так годиться.
Не мовчи, вони бояться коли ти кричиш,
Немовчи якщо хочеш нарещі спокою,
Розкажи чому досі коліна мастиш,
Бо всіх таких як і ти закарало бідою.
Куплет (Крекер)
Завжди шукавав та поринав у погляди
Завжди казав добро потребує догляду
Хто принесе тобі води відерця
Надіюсь ти той в кого в кишені ключик від серця
Від ненависті один крок, хто керує тобою коли ти наче бог?
Насильство поїдає нутро, таким чином зникає тепло...
Досить керуватись образами, просимо
Між ними іскра, погасли відносини
Повагу ми топчимо кросами,
так олись по росі мріяли бігати босими.
Не такий як усі, чи ти ідельний з вітрини?
Пошарпаний порізами але виростуть крила на спині.
Ти наче дитина, та дитяче світло най яскравіше
Наша зірка згасає, якщо не робити когось щасливішим.
Навіть після війни можна відбудувати руїни твоєї фортеці
Небо бачить усе у кого в кишені ніж а в кого ключик від серця.
ПРИСПІВ
Небо все бачить
Як плачеш
Та знаєш мила моя
Через невдачі
Тим паче
Засяє зірка твоя
Не мовчи, вони бояться коли ти кричиш,
Немовчи якщо хочеш нарещі спокою,
Розкажи чому досі коліна мастиш,
Бо всіх таких як і ти закарало бідою.
стане полум'ям твоє ім'я
і здригнеться ціла Земля
як засяє зірка твоя
зірка твоя зірка твоя
作词 : Павло Пластуняк/Романа Туз
作曲 : Павло Пластуняк
[ПРИСПІВ]
небо все бачить
як плачеш
Та знаєш мила моя
через невдачі
тим паче
засяє зірка твоя
стане полум'ям твоє ім'я
і здригнеться ціла Земля
як засяє зірка твоя
зірка твоя зірка твоя
Не мовчи тепер, Немовчи про біль
Не мовчи про власні таємниці.
Не мовчи як будуть на рани сипать сіль
Не мовчи бо так годиться.
Не мовчи тепер, Немовчи про біль
Не мовчи про власні таємниці.
Не мовчи як будуть на рани сипать сіль
Не мовчи бо так годиться.
[КУПЛЕТ] Roma
Сарказм був останнім притулком ідей,
Коли лізли тобі прямо у душу,
Ти проходила мовчки повз сотні дверей,
Заглядала на зорі в калюжу...
Розглядала очима знайомі вітрини,
Так ніби чужа в цьому місці,
Заганяючи в рамки тебе щохвилини
Не знали, душі твоїй тісно.
***
У, сни не наяву
ти хотіла правди, її в тебе заберуть
і де скажіть тут суть
Ламає крила, підливає ртуть
хтозна, де була твоя вина
коли, повірила в чужі слова
тепер для тебе загірка ціна
І в голові весь час луна:
"Ти знаєш, мила..."
[ПРИСПІВ]
Небо все бачить
Як плачеш
Та знаєш мила моя
Через невдачі
Тим паче
Засяє зірка твоя
стане полум'ям твоє ім'я
і здригнеться ціла Земля
як засяє зірка твоя
зірка твоя зірка твоя
Не мовчи тепер, Немовчи про біль
Не мовчи про власні таємниці.
Не мовчи як будуть на рани сипать сіль
Не мовчи бо так годиться.
Не мовчи тепер, Немовчи про біль
Не мовчи про власні таємниці.
Не мовчи як будуть на рани сипать сіль
Не мовчи бо так годиться.
Не мовчи, вони бояться коли ти кричиш,
Немовчи якщо хочеш нарещі спокою,
Розкажи чому досі коліна мастиш,
Бо всіх таких як і ти закарало бідою.
Куплет (Крекер)
Завжди шукавав та поринав у погляди
Завжди казав добро потребує догляду
Хто принесе тобі води відерця
Надіюсь ти той в кого в кишені ключик від серця
Від ненависті один крок, хто керує тобою коли ти наче бог?
Насильство поїдає нутро, таким чином зникає тепло...
Досить керуватись образами, просимо
Між ними іскра, погасли відносини
Повагу ми топчимо кросами,
так олись по росі мріяли бігати босими.
Не такий як усі, чи ти ідельний з вітрини?
Пошарпаний порізами але виростуть крила на спині.
Ти наче дитина, та дитяче світло най яскравіше
Наша зірка згасає, якщо не робити когось щасливішим.
Навіть після війни можна відбудувати руїни твоєї фортеці
Небо бачить усе у кого в кишені ніж а в кого ключик від серця.
ПРИСПІВ
Небо все бачить
Як плачеш
Та знаєш мила моя
Через невдачі
Тим паче
Засяє зірка твоя
Не мовчи, вони бояться коли ти кричиш,
Немовчи якщо хочеш нарещі спокою,
Розкажи чому досі коліна мастиш,
Бо всіх таких як і ти закарало бідою.
стане полум'ям твоє ім'я
і здригнеться ціла Земля
як засяє зірка твоя
зірка твоя зірка твоя