作词 : Олександр Муравйов
作曲 : Олександр Муравйов
Я не Ярон. Я - ронін.
Парадоксальний топонім.
Виріс на Соломі, стаф мутив на Оболоні.
Я пойняв це, стоячи вночі на балконі,
З якого Київ на долоні, що я у Києва в полоні.
Навколо посторонні, навколо постіронія
І все частіше с друзями розмови про здоров’я.
Про лікарні. Про зв’язки в фармі.
“Саморозвиток - це дрочка, нам треба саморуйнування», -
Так писав Паланік.
Ми якісь поламані. Трохи дивного племені.
Кілька правил на каменях, забагато полеміки.
Забагато ганделиків, забагато постсовєтской естетіки
Тут мама - анархія, а батько наш Бандера.
Трохи схожа на аркхем. Тут своя атмосфера.
Усі занадто пиздливі. Спотіфай буде у Дії.
Сподіваюсь без надії. Контра спем сперо.
Це земля контрастів, Волонтерів й похуізму.
Тут головнокомандуючий збройних сил - успішний сценаріст.
Тут кращий репер - сєпар.
Як каже мій ребе. Зе ле беседер. Але в цьому є зміст.
Хоч й відносний.
Я закручу сухий лист, ніби я Лобановський.
Я запалю цей факел на честь перших чемпіонів.
Та побажаю, щоб кроти все таки грали на своєму стадіоні.
А в місті потеплішало.
На безхмарному небі так чітко видно дим.
Зараз заїдуть пацани забрати травку, ліки і шолом.
Там ще у пакеті сіги, кава і бінти.
Відбій тривоги в телеграмі, треба чєкнуть шо все норм.
Вдень в’їбали по окраіні, попрацювало ППО.
Відписався мамі, «В мене тихо. В тебе шо?».
А ось і пацани. Зібрався, пішов.
На дорозі іжачки сховалися за бетоном.
Білі воротнічкі сховалися за кордоном.
А ці ванькі-дурачкі знущаються з мого дому.
Але поставлять їх рачки, ще й по всім законам.
Солодка буде наша помста, Як суперконтік.
Це кажу не я, а ситуація на фронті.
«Я сейчас покажу откуда» хуй в вашому роті.
Ви висітимете дроті. А всім своїм «шо ти?».
作词 : Олександр Муравйов
作曲 : Олександр Муравйов
Я не Ярон. Я - ронін.
Парадоксальний топонім.
Виріс на Соломі, стаф мутив на Оболоні.
Я пойняв це, стоячи вночі на балконі,
З якого Київ на долоні, що я у Києва в полоні.
Навколо посторонні, навколо постіронія
І все частіше с друзями розмови про здоров’я.
Про лікарні. Про зв’язки в фармі.
“Саморозвиток - це дрочка, нам треба саморуйнування», -
Так писав Паланік.
Ми якісь поламані. Трохи дивного племені.
Кілька правил на каменях, забагато полеміки.
Забагато ганделиків, забагато постсовєтской естетіки
Тут мама - анархія, а батько наш Бандера.
Трохи схожа на аркхем. Тут своя атмосфера.
Усі занадто пиздливі. Спотіфай буде у Дії.
Сподіваюсь без надії. Контра спем сперо.
Це земля контрастів, Волонтерів й похуізму.
Тут головнокомандуючий збройних сил - успішний сценаріст.
Тут кращий репер - сєпар.
Як каже мій ребе. Зе ле беседер. Але в цьому є зміст.
Хоч й відносний.
Я закручу сухий лист, ніби я Лобановський.
Я запалю цей факел на честь перших чемпіонів.
Та побажаю, щоб кроти все таки грали на своєму стадіоні.
А в місті потеплішало.
На безхмарному небі так чітко видно дим.
Зараз заїдуть пацани забрати травку, ліки і шолом.
Там ще у пакеті сіги, кава і бінти.
Відбій тривоги в телеграмі, треба чєкнуть шо все норм.
Вдень в’їбали по окраіні, попрацювало ППО.
Відписався мамі, «В мене тихо. В тебе шо?».
А ось і пацани. Зібрався, пішов.
На дорозі іжачки сховалися за бетоном.
Білі воротнічкі сховалися за кордоном.
А ці ванькі-дурачкі знущаються з мого дому.
Але поставлять їх рачки, ще й по всім законам.
Солодка буде наша помста, Як суперконтік.
Це кажу не я, а ситуація на фронті.
«Я сейчас покажу откуда» хуй в вашому роті.
Ви висітимете дроті. А всім своїм «шо ти?».