作词 : Віктор Бронюк
作曲 : Віктор Бронюк
Вечоріє вже весна
Мати обіймає синову світлину
Тихо плаче, бо її життя… забрала разом з смертю сина
У руках тримає матінка сорочку
Бога молить “Сина не забудь!”,
Щоб прийняв синочка, як удома.
Не забув його від неї пригорнуть
Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи
Вечоріє вже весна
А дружина і досі виглядає того,
Хто доньці пообіцяв повернутися живим із поля бою.
Не відходить син її від вікна, адже та дорога батька проводжала
У очах надія ще жива
Маму діти, плачучи, втішають.
Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи
Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи
作词 : Віктор Бронюк
作曲 : Віктор Бронюк
Вечоріє вже весна
Мати обіймає синову світлину
Тихо плаче, бо її життя… забрала разом з смертю сина
У руках тримає матінка сорочку
Бога молить “Сина не забудь!”,
Щоб прийняв синочка, як удома.
Не забув його від неї пригорнуть
Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи
Вечоріє вже весна
А дружина і досі виглядає того,
Хто доньці пообіцяв повернутися живим із поля бою.
Не відходить син її від вікна, адже та дорога батька проводжала
У очах надія ще жива
Маму діти, плачучи, втішають.
Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи
Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи